EN
Вже з перших днів повномасштабної війни в Україну хлинув бурхливий потік гуманітарної допомоги з-за кордону. Одяг, взуття, ковдри, ліки – усе це було дуже потрібно людям, які лишали свої домівки та їхали через всю країну в пошуках безпечного місця. Така допомога дуже цінна і важлива, але і тут є свої “але”.
Вирішувати чи створювати проблеми?
Велика кількість нескоординованої гуманітарної допомоги може швидко перетворитись на тягар, коли допомога створює більше проблем, ніж вирішує. Результат – протерміновані ліки та косметичні засоби, речі неналежної якості або такі, що геть непридатні для використання в поточних умовах.
Це те, що благодійні організації називають “second disaster”, вторинна катастрофа, і ось чому. В новітній історії великі обʼєми міжнародної допомоги найчастіше збирались після масштабних природних лих – повеней, пожеж, землетрусів тощо. І коли спадала хвиля постраждалих і основні потреби закривались, на управлінців і волонтерів чекала наступна проблема – купа речей, яким неможливо знайти адресатів, і які потрібно сортувати, зберігати та в подальшому утилізувати. Іноді це не просто створює незручності, а й заважає вчасно отримувати справді потрібну допомогу, шкодить економіці та довкіллю.
Як не треба робити?
Можна вважати, що проблема надумана. А можна подивитись на приклади. Нижче ми зібрали кілька найяскравіших.
- 1998 рік. Ураган Мітч наробив лиха у Гондурасі. Загинуло понад 11 тисяч людей, понад півтора мільйона залишилися без даху над головою. Було зібрано величезну кількість гуманітарної допомоги, проте в певний момент щось пішло не так. Один з літаків, наповнений припасами, не зміг приземлитися, тому що на злітній смузі був одяг: коробки і тюки, що займали майже весь простір. Серед них – розпароване взуття на підборах та тюки зимових пальто, і це – посеред літа.
- 1999 рік. Після масового вбивства у школі Колумбайн в штаті Колорадо, США до міста було доставлено величезну кількість канцелярських товарів, одягу та іграшок. У тому числі 67 000 мʼяких ведмедиків. Кожен з дітей у містечку отримав по декілька ведмедів, а для решти соціальним працівникам довелося шукали нових власників. А ще – для тисяч коробок з іграшками, санчат і велосипедів.
- 2004 рік. Цунамі в Індійському океані. Пляж в Індонезії був завалений вживаним одягом. У ліквідаторів катастрофи не було часу сортувати та чистити старий одяг, тож він пролежав просто неба багато часу. Зрештою місцеві посадовці не придумали нічого кращого, ніж облити його бензином і підпалити.
Подібні ситуації виникають, коли донори мають хибні уявлення про потреби або надсилають допомогу без попереднього узгодження. Якщо ж ставити собі за мету не позбавитись від зайвих речей, а принести реальну користь, то варто підходити до збору допомоги зважено і дотримуватись певних рекомендацій.
Пʼять принципів ефективної гуманітарної допомоги для донорів
- Актуальність. Те, що люди втратили все, ще не означає, що їм потрібно все і відразу – це ключовий принцип, особливо якщо плануєте передавати вживані речі. Одяг і взуття – чисті, зручні та сезонні, побутові речі й техніка – справні та готові до вживання. А весільні сукні та карнавальні костюми краще передати в місцевий театральний гурток.
- Якість замість кількості. Надання гуманітарної допомоги – це не змагання, хто більше та швидше. Якість і відповідність потребам набагато важливіші, ніж обʼєми допомоги, її грошовий еквівалент чи швидкість, з якою вона надходить.
- Гроші замість речей. Допомога речами чи продуктами незамінна, коли немає можливості придбати потрібне на місці. Але іноді краще закупити необхідні речі через місцеві організації. Так придбані продукти чи засоби будуть свіжі, звичні для потерпілих, куплені в потрібних кількостях та швидко доставлені. А ще такі локальні закупівлі підтримують місцевих підприємців, що в довгостроковій перспективі зміцнює місцеву економіку.
- Продуманість. Якщо ви передаєте вживане спеціалізоване обладнання, у т.ч. медичне, передавайте його адресно установам, які можуть його використовувати. Звісно, узгодивши попередньо потребу, комплектацію та можливості навчання для персоналу. Також обовʼязково переконайтесь, що установа має доступ до розхідних матеріалів та запчастин, а обладнання відповідає умовам сертифікації.
- Повага. Насправді, найперше правило будь-якої допомоги. Передавайте лише ті речі, які хотіли б отримати самі. Гуманітарна допомога – не спосіб позбавитись непотрібного та звільнити місце в шафі. Допомога речами важлива, але ще важливіше – допомогти постраждалим зберегти відчуття власної гідності.
Що робити на місцях?
Дослідження показують, що після великих стихійних лих від 50 до 70% гуманітарної допомоги виявляється непотрібною. Все це лягає на плечі приймаючої сторони – місцевої влади, благодійних та громадських організації. Вони на власні очі бачать, якої допомоги приходить забагато, а якої гостро бракує. І можуть дещо робити для того, щоб зменшувати ці цифри.
Координуватися між собою. Налагодження звʼязків завжди вимагає часу, але це надзвичайно важливо. Обмін інформацією між національними та місцевими органами влади, представниками благодійних організацій, неурядових громадських організацій та інших ініціатив, які займаються розподілом гуманітарної допомоги, дозволить закривати більшу кількість потреб та ефективніше розподіляти отриману допомогу.
Інформувати про актуальні потреби. Завжди треба повідомляти доброчинцям та партнерським організаціям, яка саме допомога потрібна, а що надсилати не слід. Це так само важливо, як вказувати специфікації та вимоги до спорядження й обладнання, яке вам передаватимуть. Рекомендації мають бути поширені серед усіх потенційних постачальників допомоги, як внутрішніх, так і іноземних, адже це може запобігти неефективним внескам.
Аналізувати інформацію. Місцеві організації можуть найкраще оцінити, яка допомога відповідає потребам, а яка виявляється зайвою. На основі цього можна розробляти рекомендації для кращої організації гуманітарної допомоги, щоб запобігати проблемам у майбутньому. Цим частково займаються великі міжнародні благодійні організації, але одержувачам допомоги також важливо робити висновки на формулювати подальші принципи роботи. Усі ми сподіваємось, що війна скоро закінчиться, і разом з цим зникне потреба у допомозі. Але гуманітарна допомога як явище залишиться, і будь-які зусилля щодо її оптимізації не втрачатимуть актуальності.
Передати гуманітарну допомогу – це не лише зібрати чи закупити речі, спакувати і відправити. Між відправкою і отриманням допомоги потребуючими йде довгий ланцюжок із рук соціальних працівників і волонтерів, завдяки яким допомога потрапляє за призначенням. Це люди, які цінують і знають ціну кожній отриманій речі, кожній коробці. І донорам також важливо цінувати їхню роботу і робити все можливе, щоб її не ускладнювати.
Титульне фото: Андріана Сиванич
