EN
Підгузки – це доволі новий винахід. І все ж перше, що спадає на думку при згадці про немовлят – це, мабуть, таки підгузки. Спроби зробити одноразові підгузки були в 1940-х. Але промислове виробництво розпочалось у 1960-х роках. Звісно, що галузь невпинно шукала способи, щоб зробити ці підгузки менш об’ємними, щоб вони поглинали більше вологи, покращити дизайн. Але це в останні десятиліття. А що ж було до того?
На фото вгорі – одні з перших одноразових підгузків (джерело: https://diaperpiper.com/)
Коли вони з’явились в Україні?
Багато матерів, бабусь зі старшого покоління будуть розказувати страшні історії про щоденне прання пеленок (вручну!). Або про те, як перші одноразові підгузки тільки з’явились в Україні у 1990-х. Вони були дуже дорогі і їх вдягали тільки щоб піти до лікаря або в гості. Ще був такий лайфхак: з використаного одноразового підгузка можна вибрати наповнювач, залишивши тільки оболонку з защіпками, і підкладати туди тканину.
А що ж було ще раніше?
Є згадки про те, що перші «підгузки» могли бути зроблені зі шкір тварин, до них ніби-то підкладали сухий мох чи траву. А коли почали виробляти тканину промислово – то і їх почали робити з тканини. Хоча для більшості населення до 18-19 ст. тканина залишалось надто дорогою.
Тому, щоб не мати справи з брудною тканиною, найкращим способом туалетної гігієни – було висаджування немовлят (в літературі ще можна зустріти термін «elimination communication», тобто природня гігієна немовлят). Висаджування передбачає, що вихователь реагує на сигнали дитини про потребу випорожнитись і допомагає в цьому – бере у спеціальну позу та розміщує над певним місцем (горщик/ унітаз/умивальник/ миска/ тощо).
В літературі чи не найкраще описаний досвід племен діго. У 1970-х роках нідерландський професор антропології Мартін де Вріс зі своєю дружиною досліджували побут племен діго. Вони помітили, що приблизно з 2-3 тижнів від народження мати відносила малюка у певне місце за хижою для випорожнення. При цьому можна було почути, що мати імітує звук, схожий на «п-с-с», сигналізуючи, що вже можна. Це сприяє формуванню настільки тісного зв’язку між матір’ю і дитиною, що у 3-5 місячному віці у них вже майже не буває «промахів». Приблизно з того віку допомагали або робили це замість матері як тітки, бабусі, так і 5-12 річні сестри, сусідки. Після однорічного віку дитина могла сама дістатись цього місця і зробити свої справи.
Досвід племен діго, Центрально – східна Африка
Фото: Marten W. de Vries, 1977
Після публікації цієї статті у 1977 році у журналі «Pediatrics» в літературі та пресі почали все більше описувати схожі практики з усього світу – від корінних американців – до всієї Азії.
Багато хто може навіть пригадати, чи могли десь бачити, що бабусі в Україні, гуляючи з внуками, могли час від часу відводити їх десь під дерево або в кущі і робити практично те ж саме.
Така практика висаджування досі зберіглась у багатьох країнах, де одноразові підгузки є часто недоступні через їх надмірну ціну або просто відсутні на ринку.
Досвід Китаю
Ще зараз у сільських районах Китаю можна зустріти практику використання кайданку – спеціальних штанів з відкритою промежиною. Для немовлят вони є зручними, адже часто поверх них одягають підгузок для «підстраховки» (як одноразовий, так і багаторазовий). А діти, що вже вміють ходити – взагалі ходять тільки в них. Такий крій штанів дозволяє дитині присідати тоді, коли вона хоче випорожнитись і робити свою справу. При цьому шкіра мінімально контактує з сечею чи калом. А в тому, що дитина «зробила діло» на вулиці немає нічого ганебного.
Фото: ekd.me
Згодом використання кайданку стає «не модним» у великих містах через активні рекламні кампанії виробників одноразових підгузків. На час проведення Олімпіади-2008 у Пекіні батькам навіть забороняли вдягати ці штани на дітей в публічних місцях, щоб не шокувати іноземців. Але, в цей же ж час, вони стають популярними серед північноамериканських та європейських батьків, які практикують висаджування, через свою зручність.
Статтю написали в рамках інформаційно-просвітницької кампанії «Підгузки — зайві!» за підтримки Управління з питань поводження з відходами та Львівської міської ради в рамках конкурсу «Зробимо Львів кращим!».
Більше про проєкт «Підгузки – зайві!» можна почитати тут.
